Христина Стринадюк (crazy_tit) – частина 2

Христина Стринадюк (crazy_tit) – частина 1 – http://sensar.kosiv.biz/336/

Розкажи коли почалося твоє захоплення фотографією? Якою технікою ти користуєшся?  Хто тобі допомагав в цьому плані?

Все почалося з простенької мильнички від Nikon, з якої старалася витягнути більше, ніж могла дозволити собі ця техніка в руках середньостатистичного користувача. Ввесь цей час я мріяла про дзеркальну камеру, де якість фото буде на набагато вищому рівні. І ось, з часом, вдалося «назбирати» собі на якісну техніку. Щастю не було меж, звісно. Вже більше, ніж півроку знимкую на Nikon D5100 з рідним кітовим об’єктивом 18-55. Також користуюсь мануальною оптикою, бо вона доступніша в ціні, а якість не поступається дорогим аналогам. Це рідко дозволяє робити випадкові репортажні знимки, бо доводиться фокусуватись вручну, але знимкуючи так більше вникаєш в процес зйомки і більше цінуєш вдало зроблене і ще й чітке фото. Згодом звикається до особливостей роботи з подібною оптикою. З мануальних є Калейнар 5-Н і Геліос 81-Н, які мають ніконівський байонет і їх без всяких перехідників можна використовувати на сучасних камерах.

Ціную ідейність, змістовність. Це стосується не лише фото, але й всього, що створюю. В фото можна побачити не лише внутрішній стан людини, яку фотографую, а й мій, що помітили багато моїх знайомих, а пізніше і я. Шукаю характерні обличчя, продумую стилістику фото, кольорову гаму, а все інше вже приходить в процесі зйомки. Допомагали іноді й досі допомагають хороші знайомі з Івано-Франківська, Львова, Києва, Харкова. Раніше вони критикували, часом давали поради, а зараз ми зрідка ділимось досвідом, також радимось і взагалі спілкуємось вже як колеги.

Скажи кілька слів про практику від Косівського інституту в Росії цієї осені

З 15 вересня по 15 жовтня я мала нагоду пройти практику в Новоєрусалимському монастирі в місті Істра Московської області (Росія). В Росії на мене чекало натхнення, новий досвід і дуже багато вражень. Все це я отримала + маю тепер ще й добрий десяток ідей, які шліфуються і карбуються в голові, чекаючи моменту на втілення. Є багато мінусів, дуже багато, але маю бажання більше про плюси розповісти. Це хороша практика, хороший досвід, який в Україні поки немає можливості здобути. А ще, це інший напрям, ніж той, в якому працюю і на якому навчаюсь. Це вже монументалізм і більше прикладне мистецтво, а мені цікаво було спробувати себе в чомусь новому (тим більше, колись мені радили вступати на монументальний відділ).  Вийшло трішки по-іншому, ніж нам розповідали. Працювали ми з гіпсом (обробка,  очистка гіпсових скульптур).  З мінусів — це дуже монотонна, одноманітна робота. Для мене монотонність рівносильна повільній смерті і деградації, відчуттю відсутності розвитку, тому було мені важко саме морально, хоча фізично робота не була важкою.Величезним плюсом можна вважати можливість оглянути Москву з усіма її красивими місцями. На диво для мене столиця Росії виявилась дуже привітною і затишною. Багато всього відвідали, але найбільше запам’яталось те, що близьке — мистецтво.

Я мала можливість двічі побувати в Третьяковській галереї, в Державному музеї образотворчих мистецтвом О.С.Пушкіна, побачити твори всесвітньовідомих живописців і графіків. Картини Моне, Мане, Ренуара, Ван Гога, Пікассо, Дега, Шагала, Кента, Врубеля, Шишкіна, Рєпіна, Левітана, Крамського, Коровина, Куїнджі, Ге, вкотре Айвазовського і багатьох-багатьох інших — то щось неймовірне. А офорти Рембрандта то взагалі зовсім інша розмова. Все вразило, все надихнуло! Хотілося там таки малювати… Потішило, що там поважають студентів, які навчаються в художніх ВНЗ України, і з нашими студентськими нам надали можливість безкоштовно відвідати ці музеї. Звісно, не обійшлося без довгих розмов з адміністраторами, але воно того варте. Мила жіночка-адміністратор в Пушкінці пояснила в касі, що «мистецтв» то «искусств», і нам видали безкоштовні квитки. Вдалось придбати багато мистецької літератури, яка є дефіцитною в Україні. Книги дешевші, ніж в нас, цікавіші за наповненням, якісніший друк, що і потішило, і засмутило з відомих причин. Шкода, що нам до цього ще далеко.

Розкажи про свою дизайнерську роботу

Дизайн для мене цікавий тим, що ця галузь різнопланова. Мені подобається створювати квіткові композиції, розписувати стіни в інтер’єрі, оформлювати весільні атрибути та ін. Чому саме графічний дизайн? Бо люблю графіку і відчуваю себе ближчою до графіки, ніж до живопису. Тому графіці вчуся, але більше практикуюсь в живописі. Подобається можливість поєднувати роботу класичними техніками живопису чи рисунку з комп’ютерною графікою. Цікава мені і станкова графіка, але все це в майбутньому.

Загалом зараз я знаходжусь на стадії пізнання, пошуку, почуваюсь розвідником в галузі мистецтва. І те мені цікаво, і інше. Дуже багато всього подобається, багато всього хотілося б поєднати в дизайнерській роботі в майбутньому. Все згодиться. Читається багато спеціальної літератури. Займаюсь  самоосвітою, стараюсь розширити знання про ту чи іншу галузь в мистецтві. Безумовно дизайнер то перш за все художник, який має бути освіченим і всебічно розвиненою особистістю. Отримані знання використовуються в роботі, тобто теорія підкріплюється практикою, що дає свої результати. Пораджу всім, хто навчається і має можливість працювати чи підробляти за спеціальністю так і робити, бо це безцінний досвід, а також зв’язки і спілкування з однодумцями, колегами, клієнтами, замовниками.

Ти брала участь, як модель, в показах модного одягу на «Лудинє-фесті-2012», чим для тебе є цей фестиваль?

 «Лудинє-фест» — то дуже важливе дійство для Косівщини та і взагалі для України, аналогів такому в Україні я, здається, навіть і не зустрічала, не читала про таке ніде. Для мене це відродження традицій, обрядів притаманних нашій місцевості, відтворення нашого колориту. Фестиваль дає змогу відвідувачам відчути гостинність гуцулів, допомагає поринути глибше в атмосферу святковості і дає можливість помилуватись вбранням, яке демонструють. І я як косівчанка безмежно вдячна тим людям, які вкладають в цей фестиваль стільки сил і натхнення,таким чином популяризуючи місто і місцеве мистецтво в Україні, а також далеко за її межами!

Ти була арт-директором Івано-Франківського молодіжного журналу «MOVE», розкажи про це детальніше.

Так, мала і такий досвід роботи, безумовно хороший навіть попри низьку плату, попри все. Це знову ж таки спілкування, можливість навчитися співпрацювати з людьми, відстоювати свою думку чи шукати компроміс. З моєю участю було видано 2 номери, зроблено багато роботи, змакетовано багато статей, робилися також афіші, реклами. Тішусь, що мала можливість долучитись до команди журналу, зробити невеличкий внесок в розвиток культури нашої молоді.

Ти багато мандруєш – чи допомагає це тобі в творчості?

Безумовно, подорожі — одне з моїх джерел натхнення. Сама дорога надихає, відчуття руху, змін. За цей рік вдалось об’їздити ввесь південний берег Криму, побувати в іншій країні, відвідати 2 столиці (Київ і Москву), вкотре побувати у Львові, пожити трішки в Білій Церкві. В Феодосії, до слова, я полюбила море, наситилась його енергетикою. Це, звісно не без допомоги картин Айвазовського, яким на тих 2 тижні встигла захопитись, в чиї картини закохалась до безтями. Вдалось побачити значну кількість фортець і палаців, парків, музеїв і просто цікавих місць. І люди, звісно, люди. Нові обличчя, нові історії, очі…

Досі мала можливість багато де побувати, сподіваюсь, що й надалі так складеться. Подорож — то наче чергова прочитана книга для мене і буквально, і в переносному значенні. Беру книги в дорогу, читаю в тому місті і таким чином ще й певна книга асоціюється з певним містом. Іноді це й різкі контрасти між світоглядами людей чи навіть кліматом. Колись гостювала на Луганщині, в родичів дідуся — зовсім інший світ, кардинально інший світогляд в тамтешніх людей, думки, а іноді й цінності. Багато в цих місцях написано прози, віршованих рядків, зазнимковано фото, які зараз переносять мене в той час і допомагають згадати той натхненний стан. Дім там, де ти є. Всюди, куди подорожую, почуваюсь як вдома, що ріднить з містомі допомагає краще його відчути.

Христина Стринадюк (crazy_tit) – частина 2 – http://sensar.kosiv.biz/336/

Share

-1 коментарів до “Христина Стринадюк (crazy_tit) – частина 2

  1. Сповіщення: Христина Стринадюк (частина 1) | Реп-проект «SENSAR»

  2. Сповіщення: Нарешті! | Реп-проект «SENSAR»

  3. Сповіщення: Teror in Kosiv (foto) | Реп-проект SENSAR

  4. Сповіщення: SENSAR & ЛАНГОЛЬЄРИ – Мімікрія (2013) | SENSAR

  5. Сповіщення: SENSAR & ЛАНГОЛЬЄРИ (2014) | SENSAR

Коментарі закриті.