Рутина – текст пісні

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Душа залишає постіль, я відлітаю в простір.
Зачекався мрій і не замітив, як здорослів.
Часи отрути – втрачені роки, любимі люди,
А я так мріяв завітати в гості.
Третину шляху промайнув, я так прикинув.
Що годину втікає найдорожче в нас за спину.
Порину в спогади, так мучать догади,
А чи добились мрій, і що просили в Бога ми?
День за днем, сюжет одноманітний,
Негатив зі сторін без змін, немов магнітний.
Незнаю як кому , а мені на ср***!
Я хотів сказати, – може хватить!
Вільні ми, тримай собі свої сумні поради.
Ніч краде система, а я бач чекаю зорепади.
Гори, гук і водопади.
Прорвем рутину, підіймем калину,
Не падай духом брате!

 

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Поглянь як сонце розквітає
Як сходить воно і сідає,
Віддаючи тепло, яскраво сіяє,
Проміння у Всесвіт ніжно кидає.
Послухай! Почуєш, як дихає планета,
Кожен новий день розставляє тенета.
Хтось зникає в безодні,
Хтось готовий до злету,
Летить кометою, згорає і губиться,
А темрява й світло від сірості сутуляться.
Туляться добро і зло, в собі переплітаються.
Дарма, що люди їх розділити намагаються.
Краються серця людей
у власній безпорадності,
І тонуть таланти у хвилях бездарності.
Мінливості долі — у рабстві і волі:
Блукаємо між соснами у чистому полі!

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Так просто сказати: це нерозумно!
Якщо взяти ближче, зблизити зумом
Поглянути на світ крізь призму тероризму,
Втрачаєш харизму —
Рухи автоматизму!
Побажання, прощання,
Помираючому другу,
Можливо, щасливо, він не побачить наруги.
Вже в друге зупиняється серце:
Тук, тук — квінтесенції терцій,
Піґулки, таблетки, комбінації ферментів.
Роздерти. Потім склеїти.
Уперто мотати клубками скловати
Ненародженим дітям
Пишіть заповіти,
Ховайте, паліть, розвіюйте світом!
Це замкнуте коло.
І з нього не вийти
Ніколи!
Землю кладовищам,
Рабів работорговцям,
По стогу сіна кожній голці…

Загризає мене
Одноманітність життя,
Яка веде мене так само
Кожного дня
Не знаю правда де
і що чекає нас за рогом,
тому скажу лише – з Богом!

Автор Тарас Пасимок (AS_TAR) та Славік Солтис (ФЕНОМЕН)

Share