Dion – відомий репер з міста Суми, а також звукорежисер, – зводить пісні для десятків колективів та сольних виконавців, в тому числі і для реп–проекту SENSAR. Учасник творчого об’єднання “Симуляція Свободи” (Sumy. C.). Зараз працює в Києві охоронцем в службі безпеки “СОКІЛ”. В 2010 році ми записали з Денисом спільний трек АК-47 на альбом «Корпорації Сонця» і з того часу підтримуємо тісний зв’язок з цією неординарною та цікавою людиною. Сьогодні ми поговоримо про РЕП.

Ти з міста Суми, а працюєш в Києві. Чим відрізняються ці міста на твою думку?

Людям потрібне натхнення і у Києві набагато більше факторів, які його дають. Галереї, виставкові центри, арт-кафе, музеї, парки, постійні концерти світових зірок, більш цікава архітектура, більш яскрава молодь. У Києві більше шляхів і можливостей, щоб себе реалізувати. Суми – промислове місто, хоча більшість заводів вже не працюють. Три основних вищих заклади – це Політехнічний університет (нині СумДУ), Аграрний університет та Банківська академія. Основний шлях після закінчення навчання – завод. Дуже мало творчих спеціальностей, та ще менше місць, де можна реалізувати надбані знання і талант. Пара студій звукозапису, пара більш менш стабільних друкарень та рекламних агенств. На кожного звільненого дизайнера чи звукорежисера знаходяться десятки інших. У Києві набагато більше тих же студій дизайну чи звукозапису. Це дає змогу отримувати немаленькі гроші, займаючись улюбленою справою. Але вважаю, що переселення до столиці не є доброю тенденцією. І сам не планую перебиратися до Києва. З одного боку я щаслива людина. Два тижні у місяць працюю, заробляю гроші. Два інші тижні займаюся улюбленими справами, чи подорожую. Це дає свободу і час на самореалізацію та самовдосконалення. З другого боку – це безперспективна і невдячна робота. Маю надію, що все цікаве ще попереду:)

Ти професійно займаєшся репом багато років. З чого все почалось?

Все почалося з 2000 року, коли ми з братом вперше почули альбом російського репера ДеЦла “Кто? ты”. У той же час на радіо почали крутити відому пісню гурту “Мальчишник”. Нам сподобався незвичайний стиль і те, що можна у три хвилини вкласти дуже багато змісту. Протягом чотирьох років, ми переслухали багато касет з репом, переписували збірки один у одного. Навіть їздили до Харкова, щоб купити пару свіжих реп-альбомів, бо в Сумах у ті роки мало хто мав уяву що це таке. Більшість моїх колег по роботі знайомі з Сумами саме 2000х років і характеризують місто висловом: “там малолетки с молотками бегают на сборы”. У місті майже ніхто не носив широких штанів, тому справжні репери виділялися незвичним епатажним стилем. І часто за це отримували по голові від ПТУшників.

Скажи кілька слів про ваш проект «Sumy. C». Про твою роль в ньому та про інших учасників.

Проект з’явився при дуже цікавих обставинах. У місті готувалася бійка реперів з гопотою. Боягузи розійшлися по домівках, а бійці залишилися. Одним з цих бійців був хлопець “Сердитий”. Познайомилися, знайшли багато спільного. На той час кожен з нас вже мав деякий досвід у репі, мав кілька записаних пісень. Ми вже тоді робили акцент на глибину змісту, тому обрали назву “Симуляція Свободи”, яку потім скоротили до “Sumy. C.”. Трохи стилізували, щоб співпадало з назвою нашого міста. Склад гурту іноді мінявся, тому скажу лише про основних учасників. Це 2 бітмейкери, котрі постійно підігрівали нас своєю музикою: Сашко “Вольный” та Ігор. Реп в основному читали п’ятеро: Сердитый, Арт, СерикЪ, Dr.Joi T. та я. Також я був штатним звукорежисером і взагалі записував безліч сумських співаків. За 9 років існування Sumy. C. записали 6 альбомів, не рахуючи десятки сольних пісень та експериментів. З самого початку ми обрали соціальну направленість віршів, усвідомлюючи, що більшість слухачів це “не зхаває”. Відомий репер Карандаш сказав у одній з своїх пісень: “Кто-то любит клубный рэп, а кто-то – умный рэп. Кто-то видит разницу, а кто-то слеп”. Тому деякий період ми свідомо відмовилися від концертів та виступів на фестивалях. Але це не завадило нам записати багато сумісних пісень з хлопцями з різних міст, які я навіть перерахувати не наважуся.

Як ти ставишся до того що російськомовний реп став мейнстрімом в Україні та Росії? Це говорить про розвиток жанру чи скоріше про його занепад?

Людина слухає ті пісні, котрі їй ближче до душі. У слов’ян особливий склад душі і свої моральні цінності. Тому я вважаю, що краще слухати реп слов’ян, аніж американський реп. Головне, щоби він пропагував наші цінності, а не Західні. А якою саме мовою він озвучений – російською, українською, польською чи білоруською – для мене не так важливо. Деякі слухають іноземну музику, цінуючи тамтешню якість апаратури та досвід робити “кач”. Це їх право. Хоча за останні роки в нас з’явилось багато конкурентоздатних гуртів.

Яку музику ти слухаєш? Розкажи про твоїх кумирів.

Взагалі я слухаю не музику, а слова. Але намагаюся переслухати все, що попадається в інтернеті, від етно до емо, від IDM до New Age. Мій стиль сформували «КИНО», «Многоточие», «Legalize», «Дельфин», «kREC», «Ю.Г»., «Бонч Бру Бонч» і багато інших. Хоча більше за усе ціную російський реп з 2000 до приблизно 2007 року. Це час експериментів і пошуку нового. Особливо оригінальністю виділяються гурти з Пітера. В плані музики зараз більше подобається Кейко Матсуї та інструментальний тріп-хоп. Вони не відволікають увагу і не заважають думати. Дуже круто гуляти по місту під ненапряжні біти.

Ти давно маєш власну студію звукозапису  розкажи детальніше про свою апаратуру та софт і загалом про свою режисерську кухню.

Приблизно чотири роки тому я почав ходити по сумських та київських студіях звукозапису та допитуватися, який софт там стоїть. Так я зрозумів, що для ефективної роботи треба обов’язково освоїти віртуальну студію Steinberg Cubase. До цього я вивчив шість подібних програм, але з появою “кубіка” вони відійшли в минуле. Залізо було саме мінімальне: попсова звукова карта Audiophile 24/96, самий дешевий з конденсаторних вокальних мікрофонів та самий дешевий преамп. Але по відгукам знайомих в мене виходило витягнути з цього заліза 200% якості. Це вдалося частково завдяки правильному плануванню запису, частково завдяки застосуванню ефектів від Waves, Native Instruments, AudioEase, Oxford, BrainWorks, Voxengo, iZotope та багатьох інших виробників. Взагалі, я маніак до плагінів – дуже люблю шукати нові інструменти та ефекти і порівнювати їх. Маю сто-двісті гігабайт цього софта, але про призначення половини з нього навіть не пам’ятаю.

Як ти ставишся до того що багато людей в Україні та Росії не вважають реп музикою, – це справедливо чи ні?

Не вважають музикою тому, що більшість репу записується під монотонний “мінус”. Саме мінус, а не музику. Це коли 4 такти мелодії вирізається з якогось фільму чи старої платівки і повторюється протягом трьох хвилин на фоні речетативу. Дуже примітивно, хоча сам текст може бути якісним. Але це не значить, що весь реп такий. І може часто його не можна назвати музикою, але він безперечно зараз популярний. Навіть у моєї мами є в телефоні два-три реп-треки.

Дай кілька порад для початківця репера, – що варто, а чого не варто робити в репі

Спочатку треба зрозуміти в чому твоя фішка. Якщо її немає, то її треба вигадати. Тому що зараз багато сірого репу, який не цікаво слухати більше одного разу.Бажано намагатися римувати різні частини мови і уникати простих рим типу “палка-галка”. Не працювати на риму, якщо пісня має акцент на зміст. Коли рима передбачувана – це погано. Коли друга строка вигадується, щоб попасти в риму – це погано. Бажано не казати речі, про які мало знаєш. Писати вірші треба постійно, а не лише для майбутньої пісні, так як і тренувати читку. Бажано не писати реп під безкоштовні мінуса з інтернету – смішно, коли попадається 2-3 різних виконавця з різних країн, записаних під однаковій мінус. Треба бути готовим до того, що через пів року тобі стане соромно за те, що ти записав – це нормально, значить ти прогресуєш.

Як ти ставишся до того, що в репі стало багато гопників, які ні від репу, ні від музики чи поезії не мають поняття – качають Вконтакті чужі мінуса і валять ідіотські мікстейпи?

Я згадую, що не просто так люди вигадали смайлик “фейспалм”). Мабуть, це основна проблема репу – легкодоступність. Іншим, тим же рокерам, набагато важче зробити закінчений продукт. Процес включає у себе наявність інструментів, написання партії для кожного інструменту, репетиції, запис у багато доріжок, обробка всього цього і зведення до купи. Тому в репі багато сміття. Тому з урахуванням цього сміття реп взагалі оцінюється дуже низько

Чому на твою думку в Україні не з’явилось молодого покоління україномовних реп-груп, які б за рівнем  відповідали “Тартаку” чи “ТНМК“?

Чесно – не знаю. В України взагалі не дуже з популяризацією якісного репу. Тобто маю знайомих, котрі роблять не гірше ТНМК, але їх не показують на ТБ. Можливо Тартака і “Танків” продюсували ще тоді, і їм вдалося піднятися на тій попсово-естрадній хвилі. Раніше розкручували зірку, щоб заробити грошей з продажу платівок. Той же ДеЦл продав перший альбом тиражем в 10 мільйонів. А тепер є Інтернет і піратські сайти.

 Тарас Пасимок для sensar.kosiv.biz