Олександр Бондаренко (ГОТ)

Олександр Бондаренко – вчитель історії в Косівській вечірній школі та школі № 1, аспірант кафедри історії України ПНУ ім. В. Стефаника. Ми вирішили розпитати молодого історика чим живуть сучасні косівські школярі, поговорили про Історію України та дізнались останні новини рок-групи «ЛАНГОЛЬЄРИ», лідером якої він є вже 2 роки.

Ти вже близько року після закінчення університету працюєш викладачем історії в косівських школах. Що ти можеш сказати про сучасну косівську молодь?

Молодь надзвичайно різноманітна. Однозначно можу сказати тільки те, що мені цікаво працювати. Не так давно я був на місці учнів і можу зрозуміти що їм цікаво, а що ні, намагаюсь достукатись до їхніх сердець, намагаюсь виховати небайдужих, свідомих громадян України. Це так би мовити моя мета № 1.

В час мого і твого навчання в школі в кінці «важких  кримінальних 90-х» – школа була місцем постійних «розборок» та бійок – чи зараз щось змінилося в кращу сторону?

На мою думку, зміни відбулись кардинальні. Я не зустрічав і частки того, що бачив на свої очі коли був школярем. Все якось стало так тихо і спокійно. Звичайно, конфлікти між учнями існують, але вони не є такими масовими, щоб можна б було бити на сполох. Тому, я вважаю, що відбулись якісні зміни в кращу сторону.

Чи правда, що сучасні діти не люблять спорт, а віддають перевагу сидінню за комп’ютером?

Частково. Я роблю висновок такий з того, що проходячи наприклад попри стадіон на Гуцульщині не бачу такої кількості хлопців, які грають у футбол. Якщо є 2-3 – це добре. Коли я був учнем, ми бігали зранку до вечора, грали часто навіть на ціле поле, де в лише одній команді було 11 гравців. А бувало, що багато хлопців чекали своєї черги пограти, бо не вистачало всім місця. Через брак коштів часто грали дешевими китайськими м’ячами, які так не схожі на сучасні в спортивних магазинах. Натомість зараз, в учнів є всі умови – є великий вибір м’ячів, є штучне поле, але нема самого основного – бажання. Натомість турніки з моди не виходять. Зараз через Інтернет поширюється такий вид спорту як воркаут і учні намагаються наслідувати різні трюки на турніках. Але більшість молоді все ж не ведуть активний спосіб життя і соцмережі для них замінюють реальне життя.

Кажуть, що рівень знань сучасних школярів дуже низький – чи правда це?

Частково вірно. Проте існують дуже приємні для мене виключення. Для прикладу, на 4 курсі університету я проходив практику в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї (при університеті нафти й газу). І ось я, студент четвертокурсник, якому в принципі вся історія, як «море по коліна», приходжу на урок до «якихось технарів». І тут вони мене просто вразили. Почали розказувати такі речі про які я навіть не чув, задавати питання на які я не мав відповіді і фактично як кажуть зараз загрузили. Звичайно ж на наступні уроки мені довелось набагато ретельніше готуватись. Зараз також є серед моїх учнів багато цікавих особистостей, але є й такі яким в принципі глибоко всерівно де вони живуть, що було до них і девіз їхнього життя – фраза сказана Людовіком XV  – «після нас хоч потоп».

Чи відчуваєш ти, що телебачення, радіо та й Інтернет дуже часто заперечують те що ти розказуєш дітям з Історії України. Як ти з цим борешся?

Сучасне телебачення пропагує байдужість – до свого минулого, до культурних цінностей. Я намагаюсь дітям показувати альтернативу. Розповідаю що основним завданням телебачення є виховання стереотипного мислення та споживацької ідеології, і закликаю їх задумуватись над цими речами. Світ не є чорно-білим. Є дуже багато кольорів, а ще більше відтінків. Я намагаюсь різні точки зору показувати учням, деколи просто наводжу факти, які вони самостійно аналізують. Тільки так можна досягнути якоїсь істини.

Чи використовуєш ти, як вчитель нового покоління, сучасні технології в навчанні дітей?

В університеті в мене два роки був предмет методика викладання історії в школі. Нас вчили за новими методами, показували нові розробки. Я не вважаю, що роки які я потратив на навчання пройшли даремно і намагаюсь це все застосовувати на практиці. Часто показую дітям уривки з документальних фільмів, для того щоб урок був цікавіший використовую різноманітні дидактичні ігри. Крім того, будучи аспірантом ПНУ ім. В. Стефаника я маю можливість ознайомлюватись з найновішими історіографічними надбаннями і в свою чергу розповідати про це учням. Головне, щоб урок був цікавий!

Чи правда те, що підручники з історії для старших класів з Історії України зовсім інші, ніж були в 2005-2009 роках?

В принципі підручники міняються дуже часто – випускаються нові, старі замінюються, так було завжди. Але сам зміст матеріалу в більшій мірі залежить від вчителя – його духовних цінностей, знання історії. І тому я намагаюсь виховувати національно свідомих громадян України, небайдужих які і будуть творити історію України. Намагаюсь довести учням, що історія – не бородаті дядьки, які давно вмерли, а вони самі.

Якою на твою думку повинна бути справжня українська незалежність? Чи відчуваєш ти, що живеш у вільній країні?

Важке і болюче запитання… Все пізнається в порівнянні. Зараз я маю право критикувати владу, висловлювати свою думку – то певно в політичному плані у вільній країні. Але якщо брати рівень життя – це не те на що б мені хотілось розраховувати. Сьогодні в нас є каста правителів, номенклатура, яка має доступ до всього і є люди, які живуть за межею бідності (по європейських мірках). Важко бути молодим фахівцем, тому що ти нікому не потрібен. Важко реалізовувати свої ідеї – бо ніхто не хоче нічого робити, більшості просто байдуже. В цьому плані мабуть сотні тисяч борців за Незалежність, які пожертвували своїм життям заради побудови країни, певно не таку країну вони боролись.

Як Україна повинна реагувати на затягування в «русский мир»?

Клин клином вибивають. Великою помилкою України, на мою думку, є відсутність державної ідеології. А боротись проти «зросійщення» можна тільки через виховання національно свідомих громадян. Такий мій рецепт!

Чим займаєшся у вільний час? Які маєш хобі?

Вільного часу практично нема, бо потрібно завжди готуватись до уроків. Окрім того дуже багато часу йде на написання кандидатської дисертації – потрібно постійно їздити у Франківськ, сидіти в архіві, писати наукові статті. Репетиції гурту також не додають вільного часу, а коли випадає 2-3 вільних днів, то намагаюсь з друзями чкурнути в гори.

Нещодавно ти випустив сесію навчальних відео-уроків з гри на гітарі – розкажи про це детальніше!

В свій час, коли я був школярем і мав грандіозне бажання навчитись грати на гітарі, але не мав можливості ходити в музичну школу, мені було важко зрозуміти основні прийоми гри на гітарі. Я ходив до хлопців, які вміли грати, дивився, запитував в того, в іншого, і все це брав для себе. І коли мене просять показати, як грати на гітарі тепер, я намагаюсь не відмовляти. В той же час, багато моїх знайомих після мого повернення в Косів залишились у Франківську і я не маю змоги їх вчити. Але на прохання, я випустив вже три відео про основні прийоми гри які я знаю. Мені дуже приємно якщо комусь вони стали у нагоді. Їх можна переглянути тут http://sensar.kosiv.biz/272/

Розкажи трохи про справи в твоїй групі «Лангольєри» – які новини?

Займаючись рок музикою в Косові 5 років хочу сказати, що гіршого я вам не пораджу. Мало того, що люди дивляться на тебе, як на дибіла, так ще і комуністи-старпери кожен день пхають пальці в колеса. Ми жодного разу не просили матеріальної підтримки, тільки хотіли орендувати приміщення для репетицій. Куди не ходили – всюди відмова – райбудинок, ЦДТ. В бурсі дали пару місяців пограти, але місцеві дударики-трубачі написали куди слід і нас вигнали. Постійно з гурту тікали люди, доводилось постійно шукати людей, тренуватись з ними. Важко (окрім Доміно) домовитись про концерт. Короче, не шукайте собі проблем. Дякую тим, хто з нами до кінця, дякую людям, які приходили на концерти. Кохайтеся!

Тарас Пасимок для газети “КП”

Share

36 thoughts on “Олександр Бондаренко (ГОТ)

  1. Хороше інтервю. Завжди цікавило як змінилась школа після того 90-х

  2. Pingback: Похід на гору Грегіт (відео) | Реп-проект «SENSAR»

  3. Pingback: Школа гри на гітарі (5 відео-уроків) | Реп-проект «SENSAR»

  4. Pingback: Рок гурт ЛАНГОЛЬЄРИ (Langoliers) | Реп-проект «SENSAR»

  5. Pingback: Що таке Говерла взимку? | Реп-проект «SENSAR»

  6. Pingback: Чорногірський хребет за 48 годин | Реп-проект «SENSAR»

  7. Pingback: Прибирали Гук | Реп-проект «SENSAR»

  8. Pingback: Похід на гору Ігрець | Реп-проект «SENSAR»

  9. Pingback: Рокери читають реп!) | Реп-проект «SENSAR»

  10. незнаю як хто думає но в нас в тернополі чуть не кожен займається чимісь крім школи або хоч тільки захоплюється і питання саня чи скоро будуть нові випуски уроків і чи можна тебе найти в соціальних мережах.

  11. можна легко знайти,варт тільки набрати моє ім’я та прізвище) а урок номер 6 гадаю зявиться наступного тижня.

  12. Pingback: Американець в Косові – Robert Ireland | Реп-проект «SENSAR»

  13. Pingback: Хіба що вона – текст пісні | Реп-проект «SENSAR»

  14. Фист інтервю! Респект! Жалко що нема нагоди відвідати один урок історії))

  15. Так він же був по дорозі на Попівн на уроці історії)

  16. Pingback: Відіграли корпоратив | Реп-проект «SENSAR»

  17. Pingback: «Потяг до Яремче» 2012 | Реп-проект «SENSAR»

  18. Pingback: Гуцульські Альпи (частина 1) | Реп-проект «SENSAR»

  19. Pingback: Похід на гору Грегіт | МапаКосів

  20. Pingback: Загадковий містер «ХтоЦЕ?» | Реп-проект «SENSAR»

  21. Pingback: Барабани Джембе | Реп-проект «SENSAR»

  22. Pingback: Прибрали Міську Гору | Реп-проект «SENSAR»

  23. Pingback: МапаКосів : Похід на гору Ігрець

  24. Pingback: МапаКосів : Гуцульські Альпи (част. 1)

  25. Pingback: МапаКосів : Що таке Говерла взимку?

  26. КОСІВЧАНИН ПІДКОРИВ ЕЛЬБРУС http://mapakosiv.if.ua/766/

    Наш герой – прихильник активного відпочинку Олександр Бондаренко (25 років, місто Косів), вчитель історії в Косівській ЗОШ № 2 та лідер рок-гурту «Лангольєри». У вільний від роботи час, історик за освітою не лише грає на гітарі та читає книги Стівена Кінга, але і досить часто мандрує українськими Карпатами. Проте, він не зупинився на досягнутому і підкорює нові вершини! В розмові з Сашком ми дізнаємося про цікаві особливості, труднощі та велику радість від підйому на найвищу точку Європи.

  27. Pingback: Косівчанин підкорив Ельбрус | МапаКосів

  28. Pingback: SENSAR & Попіл Мрій – Літо в Косові | Реп-проект SENSAR

  29. Pingback: Рок гурт ANEURYSM (Надвірна) | SENSAR

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *