Сашко Мартинюк (ХтоЦЕ?)

Сашко Мартинюк (ХтоЦЕ?) – екс-учасник косівського рок-гурту “Попіл Мрій”, який з 2009 року розпочав сольну кар’єру – співає романтичні пісні під акустичну гітару. Зараз він вже має в арсеналі більше 10 треків, в тому числі 2, які увійшли до альбому  SENSAR – “ПРАВДА”. Щоб зрозуміти, хто ж насправді цей «ХТОЦЕ?», я і вирішив зробити з ним інтерв’ю.

Коли і чому ти почав займатися музикою? Що тебе надихає для творчості?

Ніколи не забуду той момент, коли вперше бринькнув по струнах гітари, і тут належне варто було б віддати Сашкові Бондаренку. А далі сам собою полилось. Хтось гітару мав, старі барабани від «Пса» (учасника гурту «Гуцулів») приволочили. Кожен писав що міг, і та писанина нам видавалась «серйозною музикою».

Розкажи детальніше про гурт «Попіл Мрій».  З чого все почалося? Хто там був з тобою і чому закінчилось?

То був «мега-крутий гурт»… Але ж з чогось все завжди починається. Хай та сама річка, – і та починається десь в горах маленьким струмком. А розпочалось все з гітарами на природі. Вище Гуку кілька хлопців грали на гітарах, сидячи на траві і позадиравши голови в небо, – мріяли про велику музику. Літні вечори пролітали на «ура», під переробку пісень українських гуртів. Зима принесла з собою проблеми з місцем «бринькання» і Тараса Ковальчука вона нам теж принесла). На той час грали: я,  Тарас Ковальчук, Олександр Бондаренко, Назар Фустов (Вій) та Максим Кабин. Згодом наш новий гітарист Андрій Гринюк, запропонував андеграунд жувати в нього на хаті, – так і вирішили. Згадую перший концерт – тряслися, як сліпі кошенята, тому вирішили випити слабо-алкогольного заспокійливого. Перебрали трохи… Ще кілька виступів на байкер-шоу були.  Потім я залишив групу, через бажання грати більш легку музику, а не хардкор. Пізніше група «Попіл Мрій» припинила існування, а на її основі був створений проект, який існує до сьогодні – рок гурт Лангольєри. Але це вже зовсім інша історія).

Чому ти вирішив взяти такий незвичне псевдо «ХтоЦе?)

Так «Вконтакті» зареєструвався, мотивуючи тим, щоб ніхто мене знайти не міг), бо на той час думав використовувати соц. мережу лише в рідкісних випадках. А вийшло цікаво, оригінально і лаконічно. Як мені казала одна людина – «лаконічність – сестра таланту».

Ти навчався в Чернівцях і зараз там живеш, – що ти можеш сказати про це місто?

Це надзвичайне місто. Визнане першим серед міст України по зручності проживання. «Маленький Париж», – так  його ще часто називають. Прогулюючись теплим червневим ранком в тінях лип і ясенів, зручними вуличками попри незвичайні скульптури старого міста і головне, – завітавши в одну з кав’ярень біля резиденції, – ви не забудете це місто вже ніколи.

Як ти ставишся до того, що Чернівці є сильно русифікованим містом?

Ставився дуже навіть негативно, поки не відвідав Львів три роки тому і почув, що там українською спілкуються теж не багато людей, особливо в центрі. Крім того, в нас румунську можна почути, не рідше ніж російську. В Чернівцях є люди, котрі переїхали зі східної України в пошуках кращого життя, навіть серед моїх знайомих.

Ти навчався в ЧНУ ім. Федьковича на географічному факультеті. Розкажи детальніше про містичний обряд вашої посвяти на перевалі Німчич («Протяті Камені», «Соколине Око»).

Обряд справді містичний). Побувавши на інших посвятах скажу з впевненістю – такого нема ніде! Очима першокурсника все виглядає так: мене привозять в Карпати, зустрічають якісь ельфи в перемішку з іншими вигаданими старшокурсниками міфічними істотами. Маршрут тягнеться майже на 10 кілометрів. І по дорозі атмосферу створюють і сценки з героями, і гуцули-провідники, і «Червона Рута» під акомпанемент все тої ж гітари. Нові знайомства, приколи, перша університетська закоханість – все, як має бути. Ну, а по приходу назад на початок маршруту, чекає смачна вечеря і «Мівіна», а за десять пройдених кілометрів – вона таки СМАЧНА!!!). На трон висотою в кілька метрів спускається бог Гео і вітає всіх першачків. Вінчає атмосферу  «пійло», створене за рецептом найстарших викладачів геофаку. Його секрет протягом десятиріч знають лише вони. Конкурси, розваги, гуляння до ранку, уфф… Оце я називаю посвятою!

Ти часто буваєш в горах – це навчання так вплинуло на тебе?

Швидше оточення. Добре, що в нас в Косові є люди, які вміють відпочивати не тільки тілом, а й душею. З’явився фотоапарат, хочеться «заморозити» хороші миті природи Карпат. Поки є що, а то з нашою екологією – знаєш сам… Буде що дітям хоч показати.

Якій музиці ти надаєш перевагу? Хто твої кумири?

Я люблю пісні мелодійні і зі змістом, щоб серце, аж стискалось, а стиль – неголовне. Чи то зарубіжна музика чи українська – немає значення. Часто буваю на концертах різних гуртів. Щось намагаюсь унаслідувати. На «Тартаку» нещодавно були, «Холодне Сонце» – взяло особливо, круті хлопці виявились в спілкуванні і виконанні. Дарма, що якісна українська музика в нас – «не формат». Дуже шкода….

Як давно ти вирішив зайнятися фотографією? Розкажи детальніше про свою фототехніку. Чому саме місто косів часто можна побачити на твоїх знімках?

Косів на фото для мене, – це відображення мого дитинства, яким я його уявляв, коли був малим.  Тому часто мої фото можна побачити в яскравих насичених кольорах. Багато спогадів пов’язують мене з цим містом. Фототехніка? Та звичайна дзеркала, і в кого є навіть звичайна «мильниця» може не гірші фото робити.  Головне не забувати в знімок шматочок душі класти, як і у все що робиш: в ставлення до близьких людей, музику, навчання. Воно повернеться стократно – перевірив на власному досвіді. Я не вважаю себе фотографом, і як тільки починаєш на цьому заробляти, втрачається те задоволення, що приносить некомерційна фотозйомка.

Скажи, на завершення, кілька слів про свої творчі плани

Хотілося б влітку записати на студії «Sun Records» кілька своїх треків. Всі мої новини, пісні та фото можна знайти “Вконтакті” – на моїй сторінці та підписці, – приєднуйтесь!) Також планую: взяти гітару, сісти вище Гуку з друзями і бажаючими нас почути, грати до ранку, дивитись в небо і мріяти, щоб все у тих, хто прочитав це інтерв’ю буде в житті класно).

Тарас Пасимок для sensar.kosiv.biz

Share

-1 коментарів до “Сашко Мартинюк (ХтоЦЕ?)

  1. Хороше інтерву. Нарешті нагорода знайшла. Героя.

  2. Сповіщення: Наші новини: | Реп-проект «SENSAR»

  3. Сповіщення: КОСІВ У ФРАНИКУ | Реп-проект «SENSAR»

  4. Сповіщення: SENSAR & Попіл Мрій – Літо в Косові (2013) | Реп-проект SENSAR

  5. Сповіщення: Рок гурт ANEURYSM (Надвірна) | SENSAR

  6. Сповіщення: Купала в Косові 2013 (відео) | SENSAR

  7. Сповіщення: Презентація проекту «Місто Косів» | SENSAR

Коментарі закриті.