Олександр Бондаренко (ГОТ)

Олександр Бондаренко – вчитель історії в Косівській вечірній школі та школі № 1, аспірант кафедри історії України ПНУ ім. В. Стефаника. Ми вирішили розпитати молодого історика чим живуть сучасні косівські школярі, поговорили про Історію України та дізнались останні новини рок-групи «ЛАНГОЛЬЄРИ», лідером якої він є вже 2 роки.

Ти вже близько року після закінчення університету працюєш викладачем історії в косівських школах. Що ти можеш сказати про сучасну косівську молодь?

Молодь надзвичайно різноманітна. Однозначно можу сказати тільки те, що мені цікаво працювати. Не так давно я був на місці учнів і можу зрозуміти що їм цікаво, а що ні, намагаюсь достукатись до їхніх сердець, намагаюсь виховати небайдужих, свідомих громадян України. Це так би мовити моя мета № 1.

В час мого і твого навчання в школі в кінці «важких  кримінальних 90-х» – школа була місцем постійних «розборок» та бійок – чи зараз щось змінилося в кращу сторону?

На мою думку, зміни відбулись кардинальні. Я не зустрічав і частки того, що бачив на свої очі коли був школярем. Все якось стало так тихо і спокійно. Звичайно, конфлікти між учнями існують, але вони не є такими масовими, щоб можна б було бити на сполох. Тому, я вважаю, що відбулись якісні зміни в кращу сторону.

Чи правда, що сучасні діти не люблять спорт, а віддають перевагу сидінню за комп’ютером?

Частково. Я роблю висновок такий з того, що проходячи наприклад попри стадіон на Гуцульщині не бачу такої кількості хлопців, які грають у футбол. Якщо є 2-3 – це добре. Коли я був учнем, ми бігали зранку до вечора, грали часто навіть на ціле поле, де в лише одній команді було 11 гравців. А бувало, що багато хлопців чекали своєї черги пограти, бо не вистачало всім місця. Через брак коштів часто грали дешевими китайськими м’ячами, які так не схожі на сучасні в спортивних магазинах. Натомість зараз, в учнів є всі умови – є великий вибір м’ячів, є штучне поле, але нема самого основного – бажання. Натомість турніки з моди не виходять. Зараз через Інтернет поширюється такий вид спорту як воркаут і учні намагаються наслідувати різні трюки на турніках. Але більшість молоді все ж не ведуть активний спосіб життя і соцмережі для них замінюють реальне життя.

Кажуть, що рівень знань сучасних школярів дуже низький – чи правда це?

Частково вірно. Проте існують дуже приємні для мене виключення. Для прикладу, на 4 курсі університету я проходив практику в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї (при університеті нафти й газу). І ось я, студент четвертокурсник, якому в принципі вся історія, як «море по коліна», приходжу на урок до «якихось технарів». І тут вони мене просто вразили. Почали розказувати такі речі про які я навіть не чув, задавати питання на які я не мав відповіді і фактично як кажуть зараз загрузили. Звичайно ж на наступні уроки мені довелось набагато ретельніше готуватись. Зараз також є серед моїх учнів багато цікавих особистостей, але є й такі яким в принципі глибоко всерівно де вони живуть, що було до них і девіз їхнього життя – фраза сказана Людовіком XV  – «після нас хоч потоп».

Чи відчуваєш ти, що телебачення, радіо та й Інтернет дуже часто заперечують те що ти розказуєш дітям з Історії України. Як ти з цим борешся?

Сучасне телебачення пропагує байдужість – до свого минулого, до культурних цінностей. Я намагаюсь дітям показувати альтернативу. Розповідаю що основним завданням телебачення є виховання стереотипного мислення та споживацької ідеології, і закликаю їх задумуватись над цими речами. Світ не є чорно-білим. Є дуже багато кольорів, а ще більше відтінків. Я намагаюсь різні точки зору показувати учням, деколи просто наводжу факти, які вони самостійно аналізують. Тільки так можна досягнути якоїсь істини.

Чи використовуєш ти, як вчитель нового покоління, сучасні технології в навчанні дітей?

В університеті в мене два роки був предмет методика викладання історії в школі. Нас вчили за новими методами, показували нові розробки. Я не вважаю, що роки які я потратив на навчання пройшли даремно і намагаюсь це все застосовувати на практиці. Часто показую дітям уривки з документальних фільмів, для того щоб урок був цікавіший використовую різноманітні дидактичні ігри. Крім того, будучи аспірантом ПНУ ім. В. Стефаника я маю можливість ознайомлюватись з найновішими історіографічними надбаннями і в свою чергу розповідати про це учням. Головне, щоб урок був цікавий!

Чи правда те, що підручники з історії для старших класів з Історії України зовсім інші, ніж були в 2005-2009 роках?

В принципі підручники міняються дуже часто – випускаються нові, старі замінюються, так було завжди. Але сам зміст матеріалу в більшій мірі залежить від вчителя – його духовних цінностей, знання історії. І тому я намагаюсь виховувати національно свідомих громадян України, небайдужих які і будуть творити історію України. Намагаюсь довести учням, що історія – не бородаті дядьки, які давно вмерли, а вони самі.

Якою на твою думку повинна бути справжня українська незалежність? Чи відчуваєш ти, що живеш у вільній країні?

Важке і болюче запитання… Все пізнається в порівнянні. Зараз я маю право критикувати владу, висловлювати свою думку – то певно в політичному плані у вільній країні. Але якщо брати рівень життя – це не те на що б мені хотілось розраховувати. Сьогодні в нас є каста правителів, номенклатура, яка має доступ до всього і є люди, які живуть за межею бідності (по європейських мірках). Важко бути молодим фахівцем, тому що ти нікому не потрібен. Важко реалізовувати свої ідеї – бо ніхто не хоче нічого робити, більшості просто байдуже. В цьому плані мабуть сотні тисяч борців за Незалежність, які пожертвували своїм життям заради побудови країни, певно не таку країну вони боролись.

Як Україна повинна реагувати на затягування в «русский мир»?

Клин клином вибивають. Великою помилкою України, на мою думку, є відсутність державної ідеології. А боротись проти «зросійщення» можна тільки через виховання національно свідомих громадян. Такий мій рецепт!

Чим займаєшся у вільний час? Які маєш хобі?

Вільного часу практично нема, бо потрібно завжди готуватись до уроків. Окрім того дуже багато часу йде на написання кандидатської дисертації – потрібно постійно їздити у Франківськ, сидіти в архіві, писати наукові статті. Репетиції гурту також не додають вільного часу, а коли випадає 2-3 вільних днів, то намагаюсь з друзями чкурнути в гори.

Нещодавно ти випустив сесію навчальних відео-уроків з гри на гітарі – розкажи про це детальніше!

В свій час, коли я був школярем і мав грандіозне бажання навчитись грати на гітарі, але не мав можливості ходити в музичну школу, мені було важко зрозуміти основні прийоми гри на гітарі. Я ходив до хлопців, які вміли грати, дивився, запитував в того, в іншого, і все це брав для себе. І коли мене просять показати, як грати на гітарі тепер, я намагаюсь не відмовляти. В той же час, багато моїх знайомих після мого повернення в Косів залишились у Франківську і я не маю змоги їх вчити. Але на прохання, я випустив вже три відео про основні прийоми гри які я знаю. Мені дуже приємно якщо комусь вони стали у нагоді. Їх можна переглянути тут http://sensar.kosiv.biz/272/

Розкажи трохи про справи в твоїй групі «Лангольєри» – які новини?

Займаючись рок музикою в Косові 5 років хочу сказати, що гіршого я вам не пораджу. Мало того, що люди дивляться на тебе, як на дибіла, так ще і комуністи-старпери кожен день пхають пальці в колеса. Ми жодного разу не просили матеріальної підтримки, тільки хотіли орендувати приміщення для репетицій. Куди не ходили – всюди відмова – райбудинок, ЦДТ. В бурсі дали пару місяців пограти, але місцеві дударики-трубачі написали куди слід і нас вигнали. Постійно з гурту тікали люди, доводилось постійно шукати людей, тренуватись з ними. Важко (окрім Доміно) домовитись про концерт. Короче, не шукайте собі проблем. Дякую тим, хто з нами до кінця, дякую людям, які приходили на концерти. Кохайтеся!

Тарас Пасимок для газети “КП”

Share

-1 коментарів до “Олександр Бондаренко (ГОТ)

  1. Хороше інтервю. Завжди цікавило як змінилась школа після того 90-х

  2. Сповіщення: Похід на гору Грегіт (відео) | Реп-проект «SENSAR»

  3. Сповіщення: Школа гри на гітарі (5 відео-уроків) | Реп-проект «SENSAR»

  4. Сповіщення: Рок гурт ЛАНГОЛЬЄРИ (Langoliers) | Реп-проект «SENSAR»

  5. Сповіщення: Що таке Говерла взимку? | Реп-проект «SENSAR»

  6. Сповіщення: Чорногірський хребет за 48 годин | Реп-проект «SENSAR»

  7. Сповіщення: Прибирали Гук | Реп-проект «SENSAR»

  8. Сповіщення: Похід на гору Ігрець | Реп-проект «SENSAR»

  9. Сповіщення: Рокери читають реп!) | Реп-проект «SENSAR»

  10. незнаю як хто думає но в нас в тернополі чуть не кожен займається чимісь крім школи або хоч тільки захоплюється і питання саня чи скоро будуть нові випуски уроків і чи можна тебе найти в соціальних мережах.

  11. можна легко знайти,варт тільки набрати моє ім’я та прізвище) а урок номер 6 гадаю зявиться наступного тижня.

  12. Сповіщення: Американець в Косові – Robert Ireland | Реп-проект «SENSAR»

  13. Сповіщення: Хіба що вона – текст пісні | Реп-проект «SENSAR»

  14. Фист інтервю! Респект! Жалко що нема нагоди відвідати один урок історії))

  15. Так він же був по дорозі на Попівн на уроці історії)

  16. Сповіщення: Відіграли корпоратив | Реп-проект «SENSAR»

  17. Сповіщення: «Потяг до Яремче» 2012 | Реп-проект «SENSAR»

  18. Сповіщення: Гуцульські Альпи (частина 1) | Реп-проект «SENSAR»

  19. I feel so happy my school has creative and talented teachers like Sasha!

  20. Сповіщення: Похід на гору Грегіт | МапаКосів

  21. Сповіщення: Загадковий містер «ХтоЦЕ?» | Реп-проект «SENSAR»

  22. Сповіщення: Барабани Джембе | Реп-проект «SENSAR»

  23. Сповіщення: Прибрали Міську Гору | Реп-проект «SENSAR»

  24. Сповіщення: МапаКосів : Похід на гору Ігрець

  25. Сповіщення: МапаКосів : Гуцульські Альпи (част. 1)

  26. Сповіщення: МапаКосів : Що таке Говерла взимку?

  27. КОСІВЧАНИН ПІДКОРИВ ЕЛЬБРУС http://mapakosiv.if.ua/766/

    Наш герой – прихильник активного відпочинку Олександр Бондаренко (25 років, місто Косів), вчитель історії в Косівській ЗОШ № 2 та лідер рок-гурту «Лангольєри». У вільний від роботи час, історик за освітою не лише грає на гітарі та читає книги Стівена Кінга, але і досить часто мандрує українськими Карпатами. Проте, він не зупинився на досягнутому і підкорює нові вершини! В розмові з Сашком ми дізнаємося про цікаві особливості, труднощі та велику радість від підйому на найвищу точку Європи.

  28. Сповіщення: Косівчанин підкорив Ельбрус | МапаКосів

  29. Сповіщення: SENSAR & Попіл Мрій – Літо в Косові | Реп-проект SENSAR

  30. Сповіщення: Рок гурт ANEURYSM (Надвірна) | SENSAR

Коментарі закриті.