Про РЕП (2009)

Реп (англ. rap, rapping) — жанр поезії та музики, в якому використовуються римовані тексти, які начитуються під музику, це один один з чотирьох елементів хіп-хопу. Виконавець репу зазвичай зветься репером або MC. Слово реп використовувалось у Англії з 16-ого століття, та означало “говорити” з 18-ого, а у 1960-ому слово було частиною афро-американьского діалекту англійської і означало “спілкуватися”, зараз воно прийняло звичне у наші дні назву музичного стилю.

Коли ми говоримо про реп музику, то у 80% маємо на увазі реп зі Штатів – «West Coast», «East Coast», «South» – хлопці з Нью-Йорку, Філадельфії, Лос-Анжелесу – створюють реп для всього світу. Це не дивно, адже саме тут цей жанр зародився, саме в США зібралися разом представники всіх рас, національностей та релігійних течій.

Сучасні тенденції в американському репі – це практична відсутність нових яскравих команд та реперів, що зумовлене кризою жанру, як самого репу за 30 років існування, так і через загальну комерціалізацією мистецтва, що в принципі тільки погіршує ситуацію. Тому «андеграундні» виконавці, такі, як «Ill Bill», стають все більш популярні, адже попит на оригінальність текстів та музики росте з року в рік – це і не дивно, за три десятки в репі сказали і зіграли багато і навіть трошки більше. Також варто зазначити, що музика активно захоплює інтернет, адже люди все рідше купляють диски і масово качають її в мережі.

Інтелектуальний реп був в моді завжди, ще з часів «Wu-Tang» і зараз не втрачає позицій на відміну від нудного мейнстріму та ганстра репу. Чому так? Можливо тому, що голодний і розумний має більше слів в запасі ніж багатий, і перший хоче експериментувати в музиці з іншими стилями, не боячись втратити ті самі мільйони баксів, як другий.

Американський андеграунд сьогодні дуже цікавий – міфологія, політика, армагедон, війна в Іраку і, особливо в останні роки, — мусульманська тематика – «Аль-Каїда», джихад, терор, саме зі сторони його прославлення і тут репери себе бачать воїнами на стороні Мухамеда.

Мусульманство стало фактично модною релігією для афро-американців, які заперечують християнство в міру того, що це релігія білих і рабовласників, а також через небажання «black people» підставляти другу щоку.

Це звичайно не означає, що вони моляться кожну годину і ходять в мечеть, але агресивність радикальних ортодоксальних течій в ісламі їм до душі. Що ж мода є мода, головне, що слухати такі тексти ще й американською англійською від громадян США дуже і дуже цікаво – «Ill Bill», «Jedi Mind Tricks», «Non Phixion», «Lost Children Of Babylon», «Army of the Pharaohs».

Якщо говорити про 20% репу, що залишились, то я б хотів зосередитись на таких видах репу у світі: реп англійською, реп іспанською, реп французькою, німецький, російський, польський і український реп.

Реп англійською. Не дивно, що реп зі Штатів такий популярний, адже він зрозумілий більшості населення планети, бо ж англійська мова є мовою міжнаціонального спілкування. Тому, багато реперів по всьому світу читають реп «in Еnglish», щоб стати більш відомими і зрозумілими людям. Можна з упевненістю сказати, що музика білих – рок, а музика чорних – реп, практично на тих таки 80%. Наприклад, британський реп, більше тяжіє до тріп-хопу, до експериментального репу, ніж до класичного американського, що вкотре підкреслює самобутність острова в музиці, як і у випадку з «Brit-rock».

Реп іспанською. В Іспанії репу немає, як і в Італії чи Португалії. Проте, в країнах Латинської Америки і в на островах Карибського моря — репу цілий океан. Іспаномовний реп з Мексики часто мігрує і в Сполучені Штати Америки, де він є уже звичним явищем на півдні, наприклад, в Лос-Анжелесі. Реп часто виконується під традиційні гітарні мелодії і в більшості не агресивний, хоча часто можна почути слова про революцію, Фіделя чи Че. «Delinquent Habits», «Frank-T», «Control Machete», «Los Soldados», «Los Orishas», «Los Aldeanos».

Реп французькою. Це дуже цікаве явище. Реп яскравий, агресивний, вибуховий, хоча і не зрозумілий більшості. Проте, сила музики безмежна і реп ще одне тому підтвердження.

Реп у Франції належить арабам та неграм з колишніх французьких колоній, які перебрались до центру. В Парижі, як відомо, вже давно французів менше, ніж всіх «інших», про що «інші» часто дають «першим» знати під час вуличних безладів – такий і реп, вуличний, чорний, злий, мусульманський, наркотичний, брудний, прекрасний. Яскравими представниками такого репу є «NTM», «KDD», «Mafia K1 Fry», «MC Solaar».

Взагалі, читати реп французькою одне задоволення, на відміну від німецької. Адже французьке речення складається не з окремих слів, а з окремих фраз – ритмічних груп. Наголос завжди падає на останній склад ритмічної групи. Така побудова мови створює враження ритмічності й поетичності, так наче, розмовляючи, французи декламують вірші. Такі якості в мові для репу просто безцінні і роблять реп французькою унікальним.

Німецький реп. На противагу попереднім європейським націям, німці вкотре доводять, що вони у всьому кращі і перші. Можливо, реп не настільки популярний в Німеччині, як у Франції чи Латинській Америці, але теж оригінальний, самобутній, білий, хоча і часто нудний. Німецька мова, сама по собі складна, тому реперам, які нею читають і так треба давати медаль. Сучасний німецький реп представляють: «Азад», «Kollegah», «Bushido», «Fler», «KIZ», «Kool Savas», «Samy Deluxe», і «Сіде».

Російський реп. Цей реп дуже неоднозначний. З одного боку – це гопо-реп, той самий шансон, тільки швидше читається. З іншого, не можна сказати, що російського репу немає, як наприклад українського. Реп є, але цікавого і оригінального в ньому справді мало, тому навіть сьогодні через 10-15 років – «Каста», «Песочные Люди», «Лигалайз», «Ю.Г», «Рабы Лампы», «D.O.B», «Bad Balance» не втрачають популярності – в міру своєї інтелектуальної оригінальності, та в міру того, що на зміну ветеранам, на жаль, не прийшов практично ніхто. Єдиний, хто справді здивував і сколихнув реперську Росію – це «Guf», який незважаючи на дефект мови, як в Леніна – дає прикурків всім і кожному.

Дуже шкода, що на відміну від тих же польських реперів – російські і українські не знають англійської. Тому такий і реп – м’яко кажучи далекий від першоджерел.

Реп польський. Не зважаючи на те, що його розуміють тільки поляки – по якості музики цей реп не поступається російському. Взявши найкраще від американців у музиці, поляки, як завжди рівняються на німців, що таки дає кращі плоди, ніж те, що ми рівняємось на росіян.

Польського репу багато і він цікавий і якісний, до прикладу такі гурти, як «K.A.S.T.A»,. «Squad» & «Peja», «Familia», «Owal», «Ascetoholics», «Fisz», «TEWU» і, звичайно, відомий у всьому світі DJ Tomekk. Шкода, що ми так мало уваги приділяємо цьому репу – поляки ж навіть зробили реп ремікс на пісню «Разом нас багато». Думаю співпраця з поляками і навіть спільні проекти і пісні були б мега цікавими.

Український реп. В Україні є прекрасний рок, якого немає у поляків – саме тому наші рок-музиканти такі популярні і потрібні в Польщі. На противагу ж у поляків є якісний реп – кожному своє. Якщо говорити про український реп, то треба розділяти його на україномовний і російськомовний.

Україномовний – це десь 30% від загальної кількості. Є 3 проекти, якими можна пишатися – це «ТНМК» (Танок на Майдані Конго), «Тартак» і ще «Boombox», якщо, звичайно, говорити про їхню ранню творчість. Мало, але «ТНМК» це група європейського рівня, яка явно мега-оригінальна, адже її учасники професіонали в музиці, знають англійську, а французькою навіть читають.

Це той інтелектуальний реп, який так яскраво спалахнувши – зник на багато років через комерціалізацію і нерозуміння зі сторони публіки.
Сьогодні ж з’явилось багато нових андеграундних україномовних груп. Можна сказати, що це позитивна тенденція.

Проте, україномовний реп, як і російськомовний – бере за основу реп Росії – практично перекладаючи тексти із жахливими русизмами чи просто повторюючи все сто разів сказане.

Це дуже негативна тенденція – 250 різних груп з усіх куточків України, а таке враження, що це все одна група, тільки під різними назвами. Нехороща в нас є мода, що прийшла з Росії — видавати хороші американські інструментали за власні. Краще зробити гірше, але своє. Краще написати свій текст, а не перекласти нову пісню Касти.

Я особисто роблю інтелектуальний україномовний реп і хоча люди не завжди розуміють те, про що я читаю, але вони знають що це моє до мозку кісток і я вклав в текст і музику частину душі.

Щирість, якість і оригінальність думки – ось, друзі, три кити, на яких тримається реп.

Пасимок Тарас «Реп проект Сенсар»

4 thoughts on “Про РЕП (2009)

  1. Pingback: Інтерв`ю SENSAR для сайту yapzi.com | Реп-проект «SENSAR»

  2. Pingback: Рокер читає реп!) | Реп-проект «SENSAR»

  3. Pingback: Денис (Dion Sumy. C.) | Реп-проект «SENSAR»

  4. Pingback: Репер AsQuette (Франківськ) | SENSAR

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *