Думи – текст пісні

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози… чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?
Не питали б люди, що в мене болить,

Щовечірній роздум…,
Сум шука чорнилом вихід на паперову площу.
Набір слів, – слів що не находжу.
Підкажіть, де рідна мова, я вас прошу! Більше так не можу!
Грайте струни, в гай відпутим думи,
Вірим ми, та і те мабуть вже не поможе.
А може, ще жива надія!
Що синьо-жовтий рідний край, а не казали – схоже!
Щоб з поколінням знав ще кожен.
Волю ми сторожем словом, а не ножем.
Вставай країно! Ти ще молода! – кажуть предків наших духи.
Поки-поки голоса, думи ляжуть під ці звуки!

 

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Бо вас лихо на світ на сміх породило,
Поливали сльози… чом не затопили,
Не винесли в море, не розмили в полі?
Не питали б люди, що в мене болить,

 

Мої думи, думи мої, чорнії, як круки
Вбиті цвяхи в голову – то є справжня мука
Мої думи, думи мої, чорнії ворони
Не дають спокою – мечуться по сторонах
Прошивають череп під музику реп
Зі швидкістю світла мандрують по світу
Якщо ви мої діти – чому ж убити хочете?
Лишу вас сиріт на папері – нерівним почерком
Збочені, скривлені, спраглі і стомлені
Слава Богу, що зі мною є сила волі
Краще і не відати, ким ви були створені
Слава Богу, що крім мене ви нікому невідомі
Думи мої, мої думи – ядовиті змії,
Скорпіони з жалами, атакують сірістю
Розривають серце і калічать душу
Можливо краще постріл і я почую тишу…
Можливо краще постріл і я почую тишу…
Можливо краще постріл і я почую…

 

Автор Тарас Шевченко,  Тарас Пасимок (AS_TAR) і Славік Солтис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *