Слухаємо якісну україномовну музику! Моя одногрупниця, з Інституту Журналістики, – Таня Зосим – записала чудовий твір (музика та слова її).
Стомлена душа…
Це було не моє життя, це здавалося…
В дзеркалах хто завгодно та не я, посміхалася.
Це розбиті чашки, Зім*яті листівки,
Це лише каліка-час.
Ставить одинокі склеєні платівки, саме так навчає нас.
Блискавки без грому, райдуги без зливи – цього не буває ні.
Але де всі парасолі, змокла вже душа моя до нитки.
Не жалійте, не мине..Не пробачити.
Що очам треба все несправжнє бачити.
Я себе заклею, напишу вітання,
І відправлю в нікуди.
Хоч усе це марно, хоч усе неправда – брудної води.
Кажуть час лікує, серцю дасть протези, залишиться тільки шрам…
Та чому годинник вповільнився – вічна мить?
І літають ще птахи, хоч зламали їм крила боляче.
Їм лиш вітру й самоти – і загоїться.
Я зціпивши зуби, сили всі до бою,
Вперше за себе борюсь.
Вперше не з тобою,вперше, як в останнє,
Я лиш за себе молюсь.
Крихітку наснаги, дихати повітрям,хоч воно неначе клей.
Та чому з душею не зрівняти… Струни всі, мовчать на віки…
Сила душі!!! Гарна композиція. На мій погляд, можна було б сюди додати віолончель наприклад, аби більше підкреслити деякі моменти і водночас збагатити музичне наповнення. Хоча і без цього композиція є самодостатньою. Так тримати !!! ))))
мені дуже сподобалось! пора писати спільний трек)))